Інтерв’ю

Призначення музиканта – бути на сцені!

Інтерв’ю з Валерієм Харчишином, гурт “Друга Ріка”. 2009.10.27

druga.rika_style

Друга Ріка – один з тих гуртів, які є обличчям української музичної сцени. Чи є у вас відчуття, що ваша творчість вплинула на музичні тенденції в Україні?

Я думаю, той хто тримається, або, просто присутній на сцені більш ніж 10 років, в будь-якому разі впливає на те, що відбувається сьогодні в музичному просторі України. Я чую деякі наші пісні з іншими текстами, або дещо з лірики в іншій музиці. Комусь, те, що ми робимо потрібне, але до нині не вважаємо себе “народною” групою.

Що ви вважаєте своїми досягненнями і в чому, можливо, виявились помилки?

Наше найбільше досягнення – попереду. Але, якщо серйозно, то ми до сьогодні лишаємося 100%-ю групою, а не колективом імені однієї особи.

Я не люблю дивитися назад навіть, для того, щоб аналізувати свої помилки, аби потім їх уникати…Знаю – щоразу буде, щось інше, тому всі наші помилки є абсолютно логічними, без яких ми не були б тими, ким ми є тепер.

Після стількох років в одному гурті, що найбільше тримає вас разом?

Це дуже важко пояснити…Ми, просто, живемо цим життям, тобто живемо: з “ДР”, в “ДР” та на “ДР” і все.

Як на початках до вашого музикування ставились рідні? Чия підтримка надихала вас у важкі хвилини?

По різному…Дехто схвалював, деякі просто не давали засиджуватися на репетиціях, бо й зрозуміло, що вони, насправді, були далекими від справжніх репетицій, так, просто, гарно проводили час. Були й такі, що ненавиділи й не вірили… Найстійкіші і до нині з нами, але декого ми втратили, на жаль…
Для мене особисто, найважливіша підтримка – була з боку коханої, тепер – сина.

Чи були у вас моменти розчарування у обраному музичному шляху?

Так, звісно були. Саме в той період ми просто пиячили і жодної нової чи живої ноти не видавали. Ми були в суцільних протиріччях, коли занурилися у вітчизняний шоу-бізнес. З одного боку – хотілося творити, але не хотілося в рамках шоу-бізу, з іншого, знаходячись завсідником цього українського зібрання,- не хотілося співати якусь гидоту. Тому, можливо й так повільно досягали чого хотіли, бо не стріляли, а еволюціонували.

Валерій, чи уявляєш ти своє життя без музики, концертів, записів? Якщо б довелося змінити фах, то що б могло стати альтернативою музиці.

Нічого! Я вже був кимось, але, то все в минулому…

Не хочу про це думати, я музикант і навіть не хочу розкривати рота на те: “що якби…або…” НІЧОГО!!!

А чи важко нести тягар популярності?

Я ніякого тягара не відчуваю, єдине, що іноді незручно – з’являтися в магазині. А відверто – це, як сказав один митець, популярність -100% дисконтна картка! І де в чому він правий, хоча б в тому, що не соромиться зізнатися, що інколи це зручно.

Друка Ріка це більше концертний гурт, чи ви все ж віддаєте перевагу роботі в студії?

Я ненавиджу сидіти у студії, за виключенням того, коли ми не записуємо, а створюємо нові пісні. Запис, редакції, зведення – важка статична та рутинна робота, в якій мало творчості. Набагато приємніше хутко створювати щось нове і неважливо в якій якості “воно” виходить. Головне – сам процес народження, як у сексі – іноді процес кращий за результат.

Основне і найпряміше призначення музиканта – бути на сцені! Ось там мені добре, сухо і комфортно! Ми більше часу проводимо саме там.

Яких людей ваша музика гуртує разом?

Ми далекі від r-n-b і танців та, майже, нічого в цьому не розуміємо, так що переважна більшість нашого слухача – певно ті, котрі музику слухають вухами, а не дупою.

Зважаючи на усі ваші досягнення, які амбіції творчі й кар’єрні досі мотивують діяльність гурту?

Ми все ще не були у повноцінному світовому турі. Нескромно, але поки не поїдемо – не помремо.

Як бачите сучасну українську музичну сцену, яких змін ви б прагнули? Можливо, маєте бачення як їх досягнути?

Та все дуже просто! Якщо це Лейбл чи Рекординг, то він має не тільки купувати альбом у автора, а потім його продавати, а й проводити повний обсяг робіт що до промо артиста. Якщо це музичний канал і він крутить кліпи, за що не має брати з музиканта гроші, а через відповідні структури перераховувати авторські винагороди музикантам.

Більше простих незаангажованих фестивалів, де б ми бачили та відкривали більше нових імен.

Чи подобається вам виступати на фестивалях і чи їздите ви на фестивалі в якості слухачів?

Будь-який фестиваль – як великий базар, де слухач йде слухати, наприклад RH та раптом, відкриває для себе щоcь нове і свіже. Так само й нам подобається бути у списках тих, кого випадково помітили, хоч, можливо,раніше й не дуже любили.

Які відчуття у вас викликає акустичний формат фестивалю “Тихо!”, у чому для вас особливість акустичного виконання?

Мені просто подобається, коли люди, замість того, щоб розказувати який у нас жалюгідний шоу-бізнес, або про те, що його не існує, тупо працюють і створюють щось нове, накшталт фестивалю “Тихо!”

Мені, насамперед, дуже подобається виконувати наші пісні в акустиці, бо там, я, інколи,чую свій голос:)

Яку акустичну програму ви маєте намір запропонувати слухачу під час виступу на фестивалі?

Це будуть старі впізнавані хіти та деякі пісні, що ми взагалі не виконуємо на традиційних концертах. Дещо динамічне й стрімке буде трансформоване в повільне й легке…

Офіційна іменка http://www.drugarika.com/

Філософія під музику

Інтерв’ю з Андрієм Кузьменком, Скрябін. 2009.10.07

skriabin_concert

Важко віриться, але цього року Скрябін святкує вже своє 20 річчя. Маючи за собою два десятки років непростої історії, які роки існування гурту були для тебе найщасливішими з емоційного боку, найвдалішими з творчого боку і найуспішнішими з комерційного?

Найщасливіші – 1989 переповнений амбітними мріями про світле майбутнє, а також 2000 – після дуже вдалого камбеку на велику сцену після трьохрічного затишшя, 2009 – в часи кризи – 20-річна банда активно концертує, при тому, що абсолютно відмежувалася від політичної заангажованості!

Найвдаліші: 1997 – альбом “Казки”, 2004 – “Танго”, 2009 – “Моя Еволюція”.

Найуспішніші: 2002, 2008. ( 95 концертів в рік і 130 відповідно).

Скрябін це гурт, який, мабуть, можна занести в книгу рекордів за кількістю записаних пісень. Чи була, можливо, якась пісня після написання якої здавалось, що свій внесок у історію вами вже зроблено?

“Сам собі країна” , “Старі фотографії”, “Люди як кораблі”. За ці твори відчуваю, якщо не гордість, то точно величезне задоволення, що Боженько дав мені можливість наваяти щось достойного.

До речі, пригадується, що колись ти часто говорив, що пісні тобі приходять у снах. Що тобі сниться переважно останнім часом і який коефіцієнт творчої продуктивності?:)

То була неправда… я малював певний ореол загадковості в молодості, і намагався здаватися інакшим, ніж я , насправді, був. сни сняться дууууже рідко, я , навіть , не пам’ятаю зранку – що це був за сюжет. А ідеї до пісень беруться виключно з життєвих ситуацій. Тому тих пісень і так багато і така величезна їх стилістична розбіжність. Але не хочеться тамувати в собі перебіг цього процесу.

Скрябін це також і феномен, який своїм впливом постійно змінює українську музичну сцену. Який музичний чи філософський рецепт Андрія Вікторовича щоб залишатися актуальним стільки років?

Мене тішить це запитання, дякую. Я думаю актуальність митця залежить напряму від актуальності його соціальних проявів і поглядів. Тому – Скрябін, будучи далеко не модною групою, – концертує до сьогодні.

Якщо б був шанс виправити якісь помилки з минулого, то що саме тобі б хотілось змінити?

Багато що – я ніколи б не поїхав у політичні тури, ніколи б не поступив на стоматологію…

На твоїх очах виростали покоління прихильників. Які генераційні зміни здались тобі найзначнішими?

Загалом – прихильники скрябіна – це інтелігентні люди, здатні сприймати певну філософію тексту під музику. Вони не міняються з роками. Молодшають хіба.

На цей ювілейний рік Скрябін запланував аж три релізи. Розкажи будь-ласка більше про них?

“Моя еволюція” – каталожний “серйозний” альбом скрябіна. Без веселих пісень. Грунт для інтелектуальної гімнастики голови. “Нью романтик” – це електронний реліз Скрябіна в дусі однойменного стилю 80-х років, до якого ввійдуть пісні збирані протягом останніх 7 років. “Злий репер Зеник” (сратанка) – збірка смішних саркастичних пісень для вузького кола фанів, продовження “Спатанки”. Ну і четвертий реліз, якщо нам вдасться, – зробити запис на фестивалі “ТИХО” – з оркестром театру Заньковецької – кращі пісні групи.

Зважаючи на гіперактивну концертну діяльність, чи вистачить справді часу аби до кінця року вийшли усі платівки?

До кінця року – не знаю, але до весни маєм все закінчити.

Працюючи над таким різноманітним музичним матеріалом, як Скрябін організовує роботу в студії?

Всі демки я записую в себе вдома, і коли їх назбирується три-чотири – їду з хлопцями на студію “на хаті рекордс”, яка належить моєму звукорежисеру, у Васильків, – і записуємо матеріал начисто протягом двох-трьох днів – це мій улюблений період роботи.

Чи поза релізами музичними планується довгоочікуваний вихід нової повісті?

Повість зависла на перших сорока сторінках. Чекаю зими. Зимою гарно пишеться, коли тріщить п’єц.

Ти слухаєш багато музики і часто їздиш на концерти в Європу, що з свіжої музики привернуло твою увагу найбільше: нові імена, музичні напрями, концертні шоу?

Англійська чувішка La Roux, супер повернення синтипопу 80-х, а також група Big Pink- гарна інтерпретація недотягнутої лінії Stone Roses у 90-х.

Звичайно, ти людина яка знає наш шоу-бізнес наскрізь, які зміни ти б хотів побачити на українській музичній сцені?

Гармонії не вистачає. Ефіри переповнені поп музикою невисокого гатунку, а меломани мусять ритися в інтернеті в пошуках чогось достойного. Хочу, щоб вирівнялася ця модель.

Традиційно запитуєм у всіх, які відчуття викликає акустичний формат фестивалю “Тихо!”, у чому для тебе особливість акустичного виконання?

Ми вирішили заграти з оркестром, щоб розширити рамки, як свої так і фестивалю. Гарна ідея – і добре, що у Львові. Пасує.

Яку акустичну програму ви маєте намір запропонувати слухачу під час виступу на фестивалі?

То будуть “грейтест хітс” під супровід оркестру.

Дякую за розмову.

Офіційна іменка Скрябіна http://www.skryabin.biz/

Веблог Кузьми http://kuzma.itop.net/

Ексклюзивні демо Скрябіна, 2009

[audio:http://kuzma.itop.net/wp-content/uploads/2009/09/ce-lubov.mp3, http://kuzma.itop.net/wp-content/uploads/2009/09/evo_01-09-09.mp3]

Це буде ЩОСЬ!

Інтерв’ю з гуртом С.К.А.Й. 2009.09.09

skay.main

Гурт С.К.А.Й. довго йшов до визняння як одного з кращих рок-гуртів в Україні, яким досвідом ВИ збагатились на цьому шляху?

Усім який тільки може бути. Позитивним і негативним. Музично-професійним та побутово-життєвим.

Що найсильніше тримає учасників гурту разом усі ці роки?

Напевно музика.

Як гурту вдалося знайти своє оригінальне звучання і виробити свій впізнаваний стиль?

Не знаю, щодо стилю, то він створився і доречі ще створюється якось сам. А щодо звучання , то це сумісна робота саундпродюсерів і групи С.К.А.Й.

Що вважаєте своїми найбільшими творчими досягненнями, чим найбільше пишаєтесь, які, можливо, були помилки?

Найбільше досягнення це те, що нас слухають люди різних вікових категорій приходячи на наші концерти і співають наші пісні на вулицях під гітару. Цим варто пишатись.

Чи не боялись, що після шаленого успіху пісні “Тебе це може вбити” С.К.А.Й. стане гуртом одного супер-хіта?

Ні, тому що знали, що маємо в рукавах ще багато достойних пісень.

В чому якісна та емоційна відмінність між альбомами “Те, що треба” та “Планета С.К.А.Й.” та які очікування щодо третього альбому гурту?

З кожним альбомом звичайно якість зростає і кожен альбом відповідає віку, досвіду і музичним вподобанням, які існують в учасників гурту.

Альбоми “Те, що треба” і “Планета С.К.А.Й.” кардинально різні як по якості так і по звучанню.

Ми зараз працюємо над 3-м альбомом, назви ще не скажу, але повірте це буде ЩОСЬ..!

Будь-ласка розкажіть детальніше про концепсію нового альбому.

Поки що це секрет.

Яких людей ваша музика гуртує разом, що ви намагаєтесь до них донести?

Добрих, освічених, закоханих і вільних.

Після чисельних нагород і відзнак, які амбіції творчі й кар’єрні мотивують діяльність гурту?

Грати музику й дарувати людям радість і енергію.

Як бачите сучасну українську музичну сцену, яких змін ви б прагнули? Можливо, маєте бачення як їх досягнути?

Відповім дотично.

Впевнений, що в України є всі шанси що до виходу на міжнародний музичний рівень, але для цього необхідна серйозна державна підтримка.

Які відчуття у вас викликає акустичний формат фестивалю “Тихо!”, у чому для вас особливість акустичного виконання?

Близкість і легкість. Хоча…?

Яку акустичну програму ви маєте намір запропонувати слухачеві під час виступу на фестивалі?

Приходьте й почуєте.

Сила акустичної музики

Інтерв’ю з Павлом Табаковим. 2009.10.23

p.tabakov_main

Павло, після успішного старту на українській поп сцені, ти здається так і не став частиною того українського шоу бізнесу, як ми його бачимо по телевізору. Чи така незалежна позиція допомагає у реалізації творчих амбіцій, чи навпаки?

Якби я не був до якоїсь міри частинкою українського шоу бізнесу, ви б, мабуть, не запрошували на фестиваль:) Втім, ця позиція незалежності від будь-кого, дозволяє мені експерементувати і розвиватися творчо без обмежень!

Як володар унікального вокального таланту, наскільки визначальними тобі видаються фахові дані музикантів для комерційного успіху в популярній музиці?

Я вважаю, що виконавці на естраді потрібні різні і в кожного повинна бути своя, абсолютно неповторна харизма,”фішка”. Це можуть бути виконавці як серйозного жанру, так і комедійного, драматичного тощо. Кожен обов’язково знайде свого слухача!

Відвідавши твої концерти, слухачі дивуються різноманіттям жанрів, якими ти ніби “жонглюєш” у своїй програмі. Як ти досягнув такого рівня майстерності у них і чи не створює це проблеми із форматністю твоєї музики для українського шоу бізнесу?

Моя сценічна незалежність власне і дає мені можливість експериментувати в різних жанрах музики. Я вважаю, що музика взагалі не підлягає жодним форматам, є лише жанри у кожного з яких є свої слухачі.

Твої концерти наповнені оригінальними інтерпретаціями світових класиків року, джазу і блюзу. Звідки такі замилування і хто працює над чудовими аранжуваннями?

Я завжди виконував, і буду продовжувати в тому ж дусі, музику, яка мені подобається. Незалежно від того чи це світова класика, чи це джаз чи власні композиції. Перевірено, що музика, яка йде від серця, буде звучати і в серцях інших людей!

Хоч тебе виказує високий рівень володіння іноземними мовами, та, скоріше, українському слухачу маловідомо, що ти об’їздив з концертами майже усю Європу. Які твої враження від виступів за кордоном?

Я скажу просто. Вони (європейці та американці) випередили нас на років 30-40 з підходом до музики, жанрами, цікавими знахідками. Відповідно і цінності щодо мистецтва дещо інші ніж в нас.

Які свіжі тенденції помітні на українській сцені, як ти бачиш розвиток української музики?

Нових, цікавих тенденцій в українській музиці практично не має або їх дуже мало і про них ніхто не знає. Єдине, що тішить, це те, що українська поп культура має набагато більше цікавих відгалужень ніж російській поп. Музиканти почали більше звертатись до нетрадиційних жанрів, зворотів та інструментів у своїй творчості.

Чому місцеві зірки, на твою думку, часто так і не знаходять способів розширити географію своєї популярності до національних масштабів?

На мою думку не має нічого не можливого! Всі мега популярні зірки в свій час були виконавцями місцевого значення. Все залежить від обставин і від прагнень та амбіцій виконавців.

Чудово. Робота триває і скоро будуть результати.

Яких змін та адаптацій вимагатиме твій музичний матеріал щоб “зазвучати” в акустичному форматі, у чому для тебе особливість такого виконання?

Ми потребуємо лише додати до нашого основного складу перкусію та сопрано-саксофон.

Акустичні проекти взагалі мають властивість більше доносити душевність і текстове наповнення пісень, власне в цьому їх сила.

Яку програму ти маєш намір запропонувати слухачу під час виступу на фестивалі “ТИХО!”?

Запропоную слухачам акустичні версії з нового альбому, презентація якого ще попереду, а також обробки вже знаних публіці хітів.

Неофіційна сторінка http://www.pavlotabakov.com/

Завантажити музику:

Павло Табаков “Лети!!!” МП3

Ми справжні

Інтерв’ю з Олександром Васецьким, Dalai Lama. 2009.10.18

dalai.lama_vocalist

Зараз Dalai lama є, мабуть, одним з найпомітніших українських альтернативних гуртів. Вас уже впізнають на вулиці? Чи був момент, коли ви відчули, що прокинулися відомими?

)))) На вулиці дуже рідко впізнають, все ж таки на телебаченні нас ніхто нікому не нав’язує )) Та й нам це абсолютно не потрібно. Приємно коли слухачі просто дякують за музику, тиснуть руки. Мені взагалі смішно, коли у нас просять після концерту афтограф )))

За 9 місяців було продано майже весь тираж вашого альбому “The Sixth Turtle”. Чи очікували ви такого успіху? Чи маєте на меті перевидати платівку ще раз ближчим часом?

Ні. Платівка уже увійшла в минуле, адже наше музичне обличчя змінюється з часом і залишати “The Sixth Turtle” основною лінією не хочемо. Та й комерційний успіх в Україні за рахунок продажу альбомів у альтернативних гуртів мізерний. Цей альбом для нас вийшов як матеріальне підтвердження того, що ми існуємо як група, а те що його хтось купує – означає, що це комусь потрібно, навіть в Україні )))

Але, навіть, не дивлячись на успішні продажі, ви вирішили викласти альбом в інтернет у вільному доступі. З чим це пов’язано – з вірою в силу глобальної мережі чи невірою в український шоу-бізнес?

Інтернет зараз дуже багато вирішує для гуртів всіх рівнів. В нас є сторінки в соціальних мережах, де люди з різних куточків світу можуть ознайомитися з нашою музикою, і це набагато дієвіше аніж просто продаж альбому в кількох містах. Домовленості щодо концертів, записів майже всі здійснюються через інтернет. Навіть проста переписка з людьми яким ми цікаві.

Більше місяця тому стало відомо, що одну з ваших пісень було відібрано для саундтреку аудіокниги російського письменника Сергія Мінаєва. Як ви сприйняли цю новину – чи стала вона несподіванкою і чи вже відомо, яку саме пісню обрали?

Це стало для нас несподіванкою, адже наш менеджер відіслав пісні Мінаєву, нам про це нічого не сказавши ))) Було дуже приємно почути що йому матеріал сподобався )))
Яка пісня увійде до аудіо книги наразі не відомо.

Розкажіть, як проходить робота над вашим новим матеріалом? Чим будуть відрізнятися нові пісні від тих, які на альбомі?

Робота проходить на диво швидко і креативно. Ми довгий час намагались знайти нове звучання гурту. Після видання альбому у нас вже пройшло приблизно 4 періоди музики з абсолютно різним звучанням і наповненням. Вони повільно переходили із концерту в концерт, випробовувались на публіці. Зараз у нас з’явилось більше електроніки, більше вокального насичення. У нас кожен учасник гурту може написати хіт, тому ми не обмежуємо себе якимись посадовими обов’язками )))

Ми ростемо в музичному плані, тому що від нас можна очікувати за пів року, рік, я навіть уявити не можу )))

Гурт Dalai lama, крім власне музики, відомий своєю нестандартною поведінкою під час виступів. Що ви відчуваєте, коли виходите на сцену?

Нам добре на сцені )) Ми відчуваємо контакт з публікою, це приносить натхнення і бажання викластись повністю, бути до кінця щирими з людьми. І люди це розуміють, вони розуміють, що ми справжні, відкриті з ними, вони танцюють не під нас, а разом з нами!

В кількох інтерв’ю ви жартома чи серйозно наголошували, що не є справжніми музикантами. Відчуваєте себе так і надалі чи це відчуття вже змінилося?

Ми це наголошували абсолютно серйозно! Ні в кого з нас немає музичної освіти, ми все робимо на відчуттях. Якщо б стороння людина зайшла б до нас на репетицію, вона б, мабуть, ані слова не зрозуміла з наших розмов ))) Все відбувається дуже емоційно, спонтанно. Теоретично ми можемо охарактеризувати тільки певні настрої пісні, її емоційні моменти, які відчуття вона повинна викликати у нас і відповідно у слухача. А сама “матеріальна” музика створюється з повного хаосу )))

Що найбільше надихає вас на музикування і творчі експерименти?

Тут дуже багато чинників. Це може бути навіть те, що у когось з нас відбулось щось приємне, чи просто збіг якихось обставин. Ми звичайні люди і в кожного з нас своє життя зі своїми проблемами і буднями. Активне насичене життя приносить натхнення у будь-чому. Так, за відносно короткий період часу, ми змінили декілька музичних облич, учасники гурту встигли створити і записати декілька музичних сайд проектів: World for Fedora, Надувний Човен і крейда, Immago, Robespierre Cardin, у яких все коливалось від дивної експериментальної музики до тріп-хопу, інді, електронної музики. Ми не стоїмо на місці, мабуть це і є основним чинником нашого музичного розвитку.

Цього року гурт виступив на кількох музичних фестивалях – яке ваше враження від українського фестивального руху?

Цього року відбувалось надзвичайно багато фестивалів в Україні. На жаль оцей вибух не відбувся і без негативних речей. Деякі масштабні фестивалі взагалі не відбулись, половина з них ішла організаторам в мінус через, мабуть, брак досвіду або спонсорів. Цього року ми виступали на “Форт міс??” та “Славське рок”. Нам дуже подобаються концерти під відкритим небом!

Як бачите сучасну українську музичну сцену, яких змін ви б прагнули? Що потрібно молодим гуртам щоб здобути комерційний успіх і перетворити музику з хобі у професію?

Нажаль в Україні людей, що прагнуть музики дуже мало. І ще менше дозволяють собі платити за неї гроші )) Тому перетворити хобі у професію зараз майже неможливо. У нас немає добре розвинутої музичної індустрії, телебачення пропагує зовсім інші музичні стандарти на відміну від молодих гуртів. Вся проблема української сцени полягає в тому, що людям уже нав’язали неправильний світогляд, і чим далі тим гірше. Інформаційний вакуум настільки не пробивний, що молодій групі попасти в ефір провідного музичного телеканалу без грошей і знайомств практично неможливо. Тому такі проблеми з культурою. Вона просто нікому не потрібна.

Які відчуття у вас викликає акустичний формат фестивалю “Тихо!”, у чому особливість акустичного виконання для гурту Dalai lama?

Відчуття тільки позитивні! ))) У нас наразі багато матеріалу, який дуже цікаво звучить в акустичному форматі. Я думаю “Тиху” Dalai Lama люди сприймуть особливо тепло, адже на акустичному концерті гурт максимально наближений до слухача. Тут всі? карти відкриті )))

А яку програму ви готує?те для виступу на фестивалі? Це буде лише новий матеріал чи також і пісні з виданої платівки?

З платівки я думаю не буде жодної пісні. Хоча, побачимо. Все залежить від обстановки і атмосфери концерту. Наразі плануємо грати тільки новий матеріал. Обіцяємо, буде цікаво! )))

My Space гурту: http://www.myspace.com/dalailamalviv

Завантажити музику:

Альбом “The Sixth Turtle”, 2009 МП3

Dalai Lama “Audrey Hepburn” МП3

Музика про все на світі

Інтерв’ю з Устимом Похмурським, засновником гурту Один в Каное. 2011.05.11

Мабуть, справедливо сказати, що про ваш гурт дуже мало відомо. Як відбулось створення Один в Каное і що вас насправді об’єднало?

Найголовніше таки відомо – ім’я гурту, а все інше – не таке вже й важливе, насправді. Гадаємо, людям цікавіше буде послухати нас, а не про нас. Тим більше на такому ранньому етапі. А історія – вона ж приходить з часом. Або не приходить. А поки нема що розповідати. Можемо тільки сказати, що більше року тому зібралось собі кілька людей з різними смаками і спільною любов’ю до музики. З часом хтось пішов, хтось прийшов і ось залишилось нас троє – ті, кому сьогоднішнє «Каное» найближче.


Яким чином формується ваша творча концепція, як пишуться пісні?

Не можемо сказати, що в гурту є якийсь особливий концепт, чи завдання. Пісні – це набутий життєвий досвід, роздуми, емоції, почуття – все пережите і справжнє. Головне – писати про те, що відчуваєш, без фальші. Хай воно навіть не завжди прозоре і зрозуміле для інших, зате правдиве.

А про що ваші пісні, є якась найближча тема, про яку зажди хочеться поділитись з публікою?

Зрозуміти, про що пісні можна, послухавши їх. Намагаємось не «прикипати» до однієї, а розмовляти на різні теми. Так цікавіше. Гурт – як окрема особистість, з якою цікаво тоді, коли можна поговорити про все на світі.

Цікаво, як проходять ваші репетиції і творча співпраця взагалі. Ви дискутуєте, сперечаєтесь, розумієте один одного з пів слова, чи у вас чітко розподілені ролі у процесі піснетворення?

Під кінець репетицій завжди хочеться, щоб час став трохи гумовий.

Ми доволі різнимось між собою за характерами, темпераментами, поглядами, тому без суперечок не обходиться. Але така різноманітність швидше йде на користь, бо означає небайдужість людей до справи, яка твориться.

Ви вже маєте на рахунку сольні виступи, що, очевидно, свідчить про певний об’єм накопиченого матеріалу, чи подумуєте над записом альбому?

Так, багато про це думали і думаємо. І навіть намагались щось робити, але поки–що все це в якомусь дивно-затягнутому процесі.

У вашому репертуарі ряд переспівів пісень інших виконавців. Чим ви керуєтесь у виборі тих пісень?

——— еее. ноу коментс))

Які найбільші творчі виклики ви бачите перед собою?

Страшно признатись.

А маєте амбіції на велику сцену чи музика це більше необхідність самовираження без кар’єрних спонукань?

Будь-яка необхідність самовираження криє в собі ще більшу необхідність донести це самовираження до інших. Звісно, якщо музика перестає бути самоціллю і є лише засобом досягнення чогось, то нічого доброго з того не вийде.

Чи якісь пісні вже потрапляли в етери радіостанцій?

Поки-що ні.

Які ваші враження від молодої львівської музичної сцени? Є оригінальні тенденції варті уваги?

Починає з’являтись справді хороша музика. (Сьогодні в музикантів є багато можливостей, потрібне лише бажання).

Акустична програма це ваше “первородне” відчуття музики чи інтерпретація?

Ми починали з електричного звучання. Шукали себе в ньому, але не знайшли. Натомість, спробувавши акустику, відчули щось дуже близьке. В ній і залишились. До сьогодні.

А завтра – хто-зна..

Що свіжого зможуть почути ваші прихильники на Тихих вечораХ?

В плані творення нових пісень ми не дуже продуктивні. А радше – критичні. Хочеться, щоб кожна нова пісня була особливою. Принаймні для нас. До неї слід звикнути, полюбити, а ми звикаємо довго. І любимо.. – довго.

Інтерв’ю з гуртом «Татош Банда», 2009.10.16

My Space гурту “Татош Банда” http://www.myspace.com/tatoshbanda

Від альтернативи до клубів

Інтерв’ю з гуртом “ҐОДО”. 2009.10.25

godo_ico

Гурт ҐОДО заснований в 1998 році. Як з того часу змінювався склад гурту і ваша музика?

Враховуючи немалий вік гурту зміни у складі не назвеш жвавими. У нас змінився драмер, і ми залишились без другого гітариста і вокаліста, котрий переїхав зі своєю молодою родиною до Києва. Власне, це і стало, чи не єдиною причиною кардинальних змін у творчості ҐОДО. Від альтернативного саунду, з елементами ґранджу і філософськими текстами на тему межі життя і смерті, до танцювальної, частково клубної, музики з акцентом на потужний і швидкий ритм.

А як на вашу думку змінилася львівська альтернативна сцена за ці роки?

Що відразу впадає у око, так це велика кількість молодих гуртів, які виникають зі швидкістю геометричної прогресії. Так і повинно бути. Одні гурти зникають, інші народжуються, відбувається різнобічне бачення музики, як мистецтва і збагачення львівської сцени гуртами, на які необхідно звертати увагу. Дуже багато гуртів важкої музики; хотілось би, щоб збільшилась кількість груп і інших музичних напрямків і стилів, зокрема grunge, punk, electroclash і ska. Велика подяка репетиційним базам, кількість яких збільшилась у порівнянні з початком 2000-х, без них багато колективів загинули б так і не народившись…

Ви характеризуєте себе більше як незалежне мистецьке явище, ніж як звичайний музичний гурт. Розкажіть будь-ласка про цей так званий “феномен ҐОДО”?

Тут слід сказати те, що ҐОДО підтримує і пропагандує українське мистецтво, як на теренах нашої країни, так і за її межами. Український живопис, поезія, література, театр – це все феномен! Феномен, який необхідно шанувати і берегти. Чудово, якщо ми станемо його невід’ємною частиною…

Стиль, в якому ви зараз працюєте electro-psycho-fusion навіть назву має незвичну для більшості українців. Як би ви описали свою музику для тих, хто на фестивалі почує вас вперше?

Electro-psycho-fusion для нас – це коктель з альтернативної і електронної, клубної музики з періодичними D’n’B бітами.

Чи часто ви зараз виступаєте за кордоном? Як сприймає вашу музику закордонний слухач?

Нечасто. Востаннє ми виступали на фестивалі у Польщі в місті Загуж 2006 року, хоча й підтримуємо дружні стосунки з поляками, німцями, литовцями і ін. друзями з-за кордону і на даний момент. Як тоді, так і попередні рази, що ми грали поза межами країни публіка сприймала нас неймовірно позитивно і з шаленою енергетикою. Інколи навіть дивує, що незнайомі люди, на перший погляд неподібні один на одного, залишають фестиваль, неначе давні друзі, які просто довго не бачились. Не нами доведено, що музика – це інтернаціональна мова зрозуміла в усіх країнах, яка єднає людей з найрізноманітніших куточків нашої планети.

Чи ви плануєте випускати альбом ближчим часом?

Ой…. Це болюча тема… Стосовно цього питання – ми постійно натикаємося на якісь непередбачувані обставини, і, як наслідок, доводиться відкладати все на потім. Та відповідь “так”, безумовно “так”!

А загалом, які амбіції творчі й кар’єрні мотивують діяльність гурту?

Якщо робиш музику, яка подобається не тільки тобі, а й немалій аудиторії публіки, і при цьому отримуєш сатисфакцію – ось найкращий мотив для діяльності групи.

Чи подобається вам виступати на фестивалях і чи їздите ви на фестивалі в якості слухачів?

Так, подобається, хоча і не на всіх. Все залежить від організаційних питань. В якості слухачів буваємо дуже рідко.

Яка ваша думка про сучасний шоу-бізнес в Україні? Чому не відбувся комерційний прорив ҐОДО після того, коли ви підкорили Львів і стали справжніми іменитостями в музичному середовищі?

На нашу думку сучасний шоу-бізнес в Україні дуже обмежений. Слухачеві нав’язується певний стиль музики навіть не вважаючи за потрібне дізнатися про його справжні вподобання. З’являються музичні канали, дивлячись які, складається враження, що кілька гуртів-клонів без явних признаків різниці між собою, просто купили собі цей канал, щоб крутити виключно свої кліпи. Це не правильно! Тільки слухач, і ніхто інший, повинен обирати ту музику, яка йому близька. З цього випливає проста істина укр-шоу-бізу: – “Те, що нам тулить радіо і телебачення – це формат, а те, що подобається нам, як потенційним слухачам – неформат!”

Комерційний прорив ҐОДО не відбувся бо ми самі були не готові до цього. Та й через ряд комерційних проблем, розумієш, що потрібна людина, яка б займалася організаційними питаннями.

Які відчуття у вас викликає акустичний формат фестивалю “ТИХО!”? У чому для вас особливість акустичного виконання?

Сам фестиваль доволі незвичний. Різко виділяється на тлі інших фестивалів і дисонує з ними. Це незвикле для нас середовище, тому важко відповісти у чому особливість акустичного виконання. Загалом про відчуття щодо “ТИХО” можна буде сказати після його проведення.

Чого очікувати під час виступу ҐОДО на фестивалі “ТИХО!”? Як звучатиме electro-psycho-fusion в акустиці?

Нам дуже цікаво відкрити ще один формат творчості – акустичний. Хоч це і не наше звучання, та все ж ми запропонуємо слухачеві кілька наших творів. На фестивалі “ТИХО” ҐОДО повернеться до свого початкового звучання, такого, яким його пам’ятають в кінці 90-х. А ще, у нас з’явиться жіночий вокал. Щодо electro-psycho-fusion – то він втратить свою сутність напівклубної групи і перетвориться на acoustic-psycho-fusion, що безумовно, додасть родзинки до загальної творчості ҐОДО зокрема.

My Space гурту: www.myspace.com/godolviv

Завантажити музику:

ҐОДО “Трава” МП3


Інтерв’ю з гуртом «Бурдон», 2009.10.06

Офіційна іменка Фольк-бенду “Бурдон” http://www.burdon.lviv.ua

Інтерв’ю з гуртом «Мохіто», 2009.09.28

Офіційна іменка Мохіто http://www.moxito.com.ua/

Інтерв’ю з вокалістом гурту «Тарасова ніч» Іваном Нишпором, 2009.09.10

ivan.nyshpor_tarasova.nich

Що об’єднало учасників Тарасової Ночі в один гурт?

Учасників гурту «Тарасова ніч» об’єднує бажання займатися улюбленою справою: музикувати, експериментувати, просто брати інструменти до рук, грати на них, пробувати створити нову музику, пісні, вкладати в них своє бачення, досвід, майстерність, почуття.

Чим пояснюється таке замилування >творчістю Тараса Шевченка?

Все розпочалося з того, що коли наш гурт тільки розпочинав своє існування, нас запросили виступити на вечері присвяченому творчості Тараса Григоровича Шевченка. Перші наші пісні були складені саме на його слова. Після цього ми відкрили для себе не банального шкільного, а сучасного Шевченка. Нам сподобалось як мелодика його поезії пасує до наших пісень, до нашої музики, і ми зробили ще декілька композицій на його вірші. А взагалі нам подобається творчість багатьох українських і не тільки українських поетів. І все-таки до більшості наших пісень тексти наразі ми пишемо самі.

Чи не боїтеся залишитися гуртом, який запрошуватимуть вийнятково на святкування дат пов’язаних з постаттю Кобзаря?

Ні. В нас багато різних, цікавих пісень. Ми беремо участь у багатьох різнопланових фестивалях, концертах і в майбутньому сподіваємося лише розширювати свою творчість.

Яким ви бачите свій творчий розвиток? Що вважаєте досягненнями, чим найбільше пишаєтесь, які, можливо, були помилки?

Творчий розвиток – це для нас кожна нова пісня, кожна нова ідея, новий концерт. Найбільшим нашим досягненням, як на мене, є те, що нам вдається творити разом і те, що наша творчість знаходить своїх прихильників. А щодо помилок, то мабуть хотілося б вдосконалювати свою майстерність, над чим і працюємо.

Яких людей ваша музика гуртує навколо вас?

Думаю, що різних, але яким подобається наша музика, наша творчість.

Чи змушують реалії українського шоу-бізнесу вас займатись іншими справами окрім музики?

Поки що шляхи нашої музики і шоу-бізнесу особливо близько не перетиналися. Ми самі заробляємо на свою творчість. Не знаю як буде в майбутньому.

Які амбіції творчі й кар’єрні мотивують діяльність гурту?

Швидше творчі амбіції. Бо хочеться створювати хорошу, якісну музику, котра приносила б задоволення нам і можливо подобалась ще комусь.

Як бачите сучасну українську музичну сцену, яких змін ви б прагнули? Можливо, маєте бачення як їх досягнути?

Сучасна українська сцена, як на мене, є досить бідною, хотілося б, щоб на ній була представлена і була доступна для слухачів музика різних стилів.

Які відчуття у вас викликає акустичний формат фестивалю “Тихо!”, у чому для вас особливість акустичного виконання?

Ідея фестивалю є суперовою. Для нас це можливість не лише вдосконалити свою майстерність і техніку, це нові ідеї, це залучення нових інструментів, це відкриття нового звучання старих пісень.

Яку акустичну програму ви маєте намір запропонувати слухачу під час виступу на фестивалі?

На це запитання я відповім словами нашого бас-гітариста: «Говорити про музику, те саме, що танцювати про архітектуру». Приходьте на наш виступ і все почуєте самі.

Офіційна іменка гурту “Тарасова Ніч” http://tarasovanich.lviv.ua

Нас почули

Інтерв’ю з Мартою Болкун, гурт “Houston”. 2009.12.20

houston_marta

Учасники Houston прийшли з різних гуртів – що об’єднало вас в одну команду?

В першу чергу давні зв‘язки, адже зі Святом та Данилом я знайома вже дуже давно. А вирішальним об‘єднавчим фактором все таки стали схожі смаки в музиці і спільне бачення того, що ми хотіли грати. Словом, одні й ті ж кумири в нас)))))

Чи легко було, за таких умов, знайти свій стиль?

Стиль… не можу сказати, що ми його вже знайшли. Мабуть ми його шукаємо і шукати будемо довго, бо в цьому, здається, і є все задоволення від музики, коли ти весь час випробовуєш звучання. Ми знаємо свій приблизний напрямок, але не відкидаємо змін. На початку важко не було, ми добре знались)))

Що надихає вас на творчість? Відомо, що якийсь час гурт існував напіввіртуально. Чи протягом того часу творчий процес також призупинився?

Ми існуємо два роки, за цей час ми не робили жодної паузи. В нас був період, коли ми трохи обмежились репетиційною, не виступали, але це пішло нам на користь, ми багато чого зробили,- можна сказати, сублімували всю свою енергію в творчість. Це так голосно звучить)))) А «що нас надихає»? Надихає те, що ми всі – емо, особливо Свят (гітарист)))))))))

З якими найбільшими труднощами зіштовхнувся гурт намагаючись підкорити масового слухача?

Початок – це завжди важко, не мені вам казати)). Ось, наприклад, це питання в мене викликало труднощі, сиджу і думаю)))

Подейкують, що ви маєте на меті підкорити столицю. Як відбувся ваш останній виступ в кивському клубі “44” – чого ви очікували від нього, чого хотіли досягнути цим концертом?

Покажіть мені львівського музиканта, який не хоче підкорити столицю. Більше того, він ще й хоче підкорити столицю не лише України))) Не таємниця, що в Києві можливостей більше, але там і вимог більше. Виступ в 44 – це було шалене задоволення для всіх нас, сподіваюсь, що і для слухачів. Там була дуже приємна публіка, словом, було класно. Нас там почули – це не є погано, погодьтесь))

Після тривалої концертної перерви, цікаво який матеріал ви представили слухачеві, якою була реакція публіки і які висновки для свого майбутнього ви зробили з цього виступу?

Ми зробили нашу музику більш танцювальною, ритмічною. Зараз ще працюємо над електронними ефектами в звучанні. Реакція публіки була на диво рівномірною. На кожну пісню люди реагували однаково жваво, аж було подумали, що кожна пісня їм подобається))) Багато чого почерпнули для себе, висновки зробили, проводимо роботу над помилками)

Чи плануєте переїжджати до Києва?

Наразі такої потреби немає…там страшно, там машини швидко їздять)))

Як виглядають справи із підготовкою нового матеріалу та записом платівки?

Уфф, це важке і болюче питання. Матеріалу на даному етапі достатньо, але з платівкою ще не поспішаємо. Можливо запишемо EP для початку.

Чи ви вже бачите шляхи як знайти своє місце на українській музичній сцені і заіснувати в музичній індустрії? На які компроміси ви готові піти щоб музикування перетворилося на професію?

Щоб знайти своє місце на будь-якій музичній сцені, потрібно грати якісну хорошу музику. Над цим і працюємо. Готові на компроміс із лінню, – що ще може стати перепоною?))

Які відчуття у вас викликає акустичний формат фестивалю “Тихо!”, у чому для вас особливість акустичного виконання?

Чесно кажучи, ми разом з вами себе вперше почуємо в акустичному варіанті. Мабуть після фестивалю детальніше зможемо пояснити свої відчуття. Думаю, це буде чуттєво, емоційно… хай би так було)))

Завантажити музику:

Houston “Give” МП3

Інтерв’ю з гуртом “Пропала Грамота” 2009.09.10

Більше інформації про гурт на іменці http://www.myspace.com/propalagramota
 

Інтерв’ю з вокалістом гурту “Мері” Віктором Винником, 2009.08.14

meri_main
 
слухати
[audio:meri_interview.mp3]

Більш детальну інформацію про гурт можна знайти на іменці www.meridiany.com та фан-сайті www.merigroup.uсoz.ua

Стриптиз душі музики

Інтерв’ю з гуртом “On the edge”. 2009.10.26

on.the.edge_main

Ви молода група, розкажіть, що мотивувало вас взятися за музичні інструменти і вийти на сцену?

Одим із мотивів стала любов до музики і бажання творити якісну українську музику, прагнення вплинути на розвиток мистецьких напрямків в Україні.

Як народжується нові пісні у виконанні On The Edge?

Все починається з слів, а далі ми пробуємо підкреслити музикою ідею, яка вкладена в слова.

Чого у вашій музиці більше емоцій чи інтелекту?

Однозначно емоцій. Але це не означає, що наша музика не інтелектуальна. Текст повинен спонукати до мислення і аналізу. Цим пісня відрізняється від вірша, Музичний супровід несе таке сильне емоційне, почуттєве навантаження, яке важко передати одними лише знаками. У цьому сила звуків і музичного мистецтва, зокрема.

Що саме ви б хотіли донести до слухача? Іншими словами творчість, для вас, це стриптиз душі автора, чи, можливо, чітко виважені філософські або життєві послання, або, можливо, в призначенні творчості ви бачите лише створення гарного настрою в слухачів?

На це запитання частково відповідає попереднє.

Жива музика – це емоції від виконавців, ноти – це історія від атвора.
Стриптиз душі – це вже чи не філософська категорія, яку важко однозначно інтерпретувати і тим паче пояснювати. Це саме стосується і життєвих послань. Наша музика однозначно ставить перед собою завдання бути більшим, ніж недільна рекреація і вечірній перегляд серіалу, але чи побачить за змістовим і чуттєвим наповненням слухач якусь відповідь на одне з кантівських питань (чим я є? що я знаю? що я маю робити?) – це вже залежить від рівня його свідомості і значення музики в його житті, до речі, теж. Ну і не останню роль відіграє наше вміння втілити в творчості те, що ми самі в ній бачимо, так, щоб це змогли побачити інші. Нам би хотілося бути для слухача більшим, ніж музика, якщо хочете — філософією в звуках. Творчіть – це самовираження, намагання донести частинку себе до людей, щоб вони почули і відчули щастя від музики, яке відчуває виконавець.

Як реагують на ваше музикування рідні та близькі? Чи відчуваєте підтримку чи радше відмовляння?

Підтримка – звичайно що так. Нашими першими слухачами на нашому першому концерті були саме друзі, рідні і близькі, це вони наша допомога, наші фанати, наші спонсори і наші піарщики :).

Чи можна очікувати ближчим часом від гурту On The Edge записаної платівки?

Складне питання. Дуже багато чинників наразі затримують цей процес, серед них не лише фінансова сторона, але і популярність, професійний рівень, своя ніша і аудиторія. Нам навіть року немає, все ще попереду.

Як ви плануєте пробиватися на українську музичну сцену? Можливо, маєте якісь новаторські бачення власної промоції?

О, а це ще складніше:). Тут немає рецептів – є хороші приклади, але вони унікальні, все залежить від гармонійності відомого співвідношення «Того місця» і «Того часу». Кожен виступ – це і є наш шлях. Ми наразі на початку, коли трохи пройдемо, то може і змінимо курс. Важливим нюансом ще є наше трохи альтруїстичне бачення: «мистецтво заради мистецтва». Ми не хочемо грати музику для мас і те, що просто купується, тому про українську музичну сцену в її теперішньому вигляді взагалі важко говорити.

Які відчуття у вас викликає акустичний формат фестивалю “Тихо!”, у чому для вас особливість акустичного виконання?

Акустику – теж можна порівняти з стриптизом душі, але не автора, а самої музики, бо вона не дозволяє приховати, замаскувати, заміксувати чистий варіант звучання за професійно-хитромудро-
довершеним аранжуванням.

Яку програму ви маєте намір запропонувати слухачу під час виступу на фестивалі “ТИХО!”?

Відповіддю на це питання, власне, і буде наш виступ. Ми працюємо над тим, щоб приємно здивувати слухачів.Наразі ми лишимо це в секреті.

Це буде ваш перший акустичний виступ для широкої аудиторії, чи вже маєте такий досвід?

Концертний досвід нашої групи загалом невеликий, особливо з огляду на те, що ми існуємо менше року, тому приємно, що ми можемо похвалитися вже двома вдалими акустичними виступами, один з них – це взагалі гастролі до Тернополя. Нам подобається працювати в такому форматі, адже нам нічого приховувати.

Офіційна іменка http://vkontakte.ru/club8648381/

Музика – це духовна їжа

Інтерв’ю з Сергієм Случаком, гурт “К-402”. 2009.10.28

K402_1

Гурт К402 існує вже кілька років. Чи ви відчуваєте зміни в собі і своєму баченні музики за цей час?

К402, як гурт, існує рівно 2 роки. Зміни відбуваються постійно, тим паче в баченні музики. Музика – це духовна їжа.

Як впливає спільне музикування у одному гурті на ваше індивудуальне становлення як особистостей?

Особисто мені приходиться багато працювати над собою, …щоб не надавати комусь з музикантів копняків 🙂 Адже ми друзі, і ніколи не з’ясовуємо стосунків.

Історія групи почалася з кімнати №402 в одному з львівських студентських гуртожитків. Зараз, коли ви вже не мешкаєте там, чи не з’являється бажання часом зайти туди знов, згадати ті дні?

Ми заходимо туди регулярно. Там живуть не випадкові, а спеціальні люди.

Раніше ви часто влаштовували концерти -«квартирники» в кімнаті №402. А зараз ще організовуєте виступи в такому форматі?

Для нас неважливо де грати – в великому залі, клубі чи на копиці сіна. Головне, щоб було для кого грати. Тому якщо К402 хтось покличе зіграти квартирник – ми напевно не відмовимось.

Цього року ви випустили свій другий альбом “Люди Блукають”. Як змінилася ваша музика порівняно з першою платівкою?

Альбоми дійсно відрізняються один від одного, але варто знати, що в “Люди Блукають” ввійшли як, порівняно, нові пісні, так і речі написані ще до виходу першого альбому. Тому робити висновки, що музика змінилась, трохи неправильно. Просто кожен альбом несе з собою певне послання, і саме ці послання дещо відрізняються, а зміна в звучанні – це вже просто результат.

В 2009-му році К402 успішно виступили на фестивалі “Тарас Бульба” і увійшли в п’ятірку кращих груп. Чи стало це для вас несподіванкою?

Так, ми були здивовані. Але цей факт для нас нічого не міняє.

Взагалі, чи подобається вам виступати на фестивалях і чи їздите ви на фестивалі в якості слухачів?

Нам подобається виступати будь-де, де є слухач. А їздити на фестивалі, щоб погуляти-послухати… Нажаль не завжди є часова та матеріальна можливість. Тим більше останнім часом з’явилась купа хороших фестивалів.

Яким ви бачите гурт K402 через рік-два?

Дасть Бог – житимемо. Все інше не в моїх силах передбачати.

В майбутньому з ким зі світових зірок хотілося би зіграти на одній сцені?

Хотілося б, щоб “світова зірка” сама хотіла з нами зіграти 🙂

Ваш гурт розпочинався з акустичної музики, тому цікаво знати, у чому для вас особливість акустичного виконання?

Чистота, ніяких лишніх нагромаджень звуків. Музика в акустиці це завжди здорово!

Яку програму ви маєте намір запропонувати слухачу під час виступу на фестивалі “ТИХО!”?

А це вже слухач побачить і почує під час самого концерту.

Офіційна іменка http://www.k402.com/

Завантажити музику:

К402 “Намалюй” МП3
К402 “Нормально жити” МП3
К402 “Синхрофазотрон” МП3
К402 “Терпіння” МП3
К402 “Хочу раю” МП3