За декілька днів, вперше після тривалої перерви і в оновленому складі, гурт Верховна Зрада представить ексклюзивну прем’єру нового музичного матеріалу на Тихих вечораХ в Динамо-Блюз. Підтримають повернення Верховної Зради гурти, які вже добряче нашуміли у львівській музичній тусовці, Polaron і Марафон.

Про зміни, які відбулись в гурті, розмовляємо з лідером і клавішником команди Юрою Лавріним.

10 квітня ВЗ знову повертається на сцену. Протягом багатьох років гурт залишався своєрідним феноменом львівської рок сцени. З яким настроєм ви повертаєтесь до лояльного слухача і чи не лягає історія групи тягарем на її сьогодення?

Історія групи не є тягарем. Не думаю, що на нас зараз прийде та сама публіка, що й 7 років тому наприклад…Ми виросли, публіка теж – все гаразд. На концерті презентуєм нову програму – тож, звісно, що хвилюємось, але з нетерпінням чекаєм.

Як проходили ці метаморфози, розмахом з порядний катаклізм, зі складом вашої ватаги?

В нас дійсно відбулись кардинальні перетурбації у складі – залишилось зі старого складу 40%. Відтак звучання теж кардинально змінилось.

Очевидно, зміна складу потягнула також перерозподіл ролей в творенні музичного матеріалу. Як змінились підходи до написання текстів і музики?

Щодо текстів – напевне, колись вони в нас займали таку ж роль у пісні, як власне, і музика. Зараз акцент все ж на музиці робимо.

З приходом нової влади в минулому році, мабуть, стало більше вдячних тем для пісень. Чи ви маєте намір підтримувати властивий вам протестно-соціальний характер пісень?

Ми вже років 5 не намагаємось підтримувати якийсь протестний дух пісень, адже протест за собою має мораль, а парити комусь мораль – прерогатива свідків Єгови. Вони на цій стезі – профі. Зрештою, якщо співати про те, що янукович лох, наприклад, нашими прихильниками можуть стати психічно-неврівноважені націонал-соціалісти, зациклені на ідеї українства (якої, до слова, немає (це про ідею йдеться)) пластуни, маніякальні послідовники Троцького у жовто-блакитній інтерпретації тощо…Коротше, з категоричними людьми нічого спільного мати не хочемо. Чи імпонує нам Янукович? Ні, звісно. Хіба, що посміятись можна.

Зрозуміло, що формат пісень тягне вимушену примітивізацію проблем, про які в них йдеться. Чи з віком ви відчуваєте більше відповідальності за зміст текстів?

Не відчувається. Ми ж не проповідники. І не намагаємось когось у чомусь переконувати, тощо.

Повертаючись до теми змін, яким чином ви прийшли до оновленого музичного звучання і що найбільше підштовхнуло до такого радикального кроку в напрямку електронної складової?

Важко сказати… змінились, та й все. Зрештою, це природньо. Старою музикою ми гроші не заробляли – тому й чинник стилю нас не прив’язував. Тим більше, людина, яка розвивається, має більше коло знань, а, отже, й тим більше точок дотику до невідомого, а це вже експерименти.

Скільки нових пісень вже записно і чи будете ви також переробляти старий матеріал під нове звучання?

Ми не будемо переробляти старий матеріал під нове звучання. Хіба, що він не дуже старий. А чи ми плануєм записувати щось нове? Звісно, так. Але ми все життя плануєм.

Взагалі, цей концерт нагадує таку велику сімейну імпрезу, адже ваше повернення на сцену підтримають проекти Polaron і Марафон. Як складаються відносини в рамках цієї “cім’ї”?

Це перший спільний виступ, тому й говорити про сім’ю рано. Час покаже. Якщо спільні виступи стануть традицією, хотілось, аби доєднались до компанії і Годо. За останні 5 років ми без них практично, ні на крок – чомусь так складалось.