День Тиші

Без тиші не було б звуків.

Тиша один з найважливіших елементів музики.

В тій чи іншій формі музика залежить від тиші, бо без неї не були б можливими динаміка, мелодії, ритми.

Тиша говорить своїм голосом!

Бо тиша це мова душі, на якій відбувається наше найбільш інтимне спілкування зі всесвітом.

Тому тиша завжди може сказати набагато більше ніж це можуть зробити слова.

Не даремно в ряді традицій тиша символізує найсильніший вираз незгоди.

В шумі щоденної метушні голос тиші може виявитися найгучнішим!

Оскільки фестиваль збирає так багато гарних людей разом, то було б чудово якби ці люди могли також зробити щось, що могло б змінити на краще життя тих, хто сьогодні чекає на підтримку. Соціальна місія і відповідальність кожного з нас полягає в тому аби робите те, що в наших силах, для того щоб світ змінювався і ставав приязнішим.

Кожного року організатори фестивалю мають намір привертати увагу громадськості до чутливих суспільних питань, яких уникають, але від відповідей на які залежать людські долі. Цього року організатори закликають усіх учасників фестивалю доєднатися до акції:

«День Тиші – Музиканти проти насильства»

Усвідомлюючи соціальну відповідальність митців, які мають можливість звертатися до масової аудиторії, ми хочемо розпочати цьогорічний фестиваль з доброї справи, яка спрямує силу музики на користь суспільству.

3 листопада Українська Гельсінська спілка з прав людини http://helsinki.org.ua/, ВМГО «Дебатна Академія» http://www.debate.org.ua/, Європейська Асоціація Студентів Права – Львів http://www.elsa-lviv.org.ua/ та Українська Асоціація Авторів та Виконавців http://www.uaav.net/ проведуть ряд заходів покликаних привернути увагу суспільства до небезпек, які несуть громадянам незаконні дії правоохоронних органів із застосування катувань та поганого поводження.

На жаль, проблема застосування катувань у міліції та у закритих установах залишається вкрай актуальною через відсутність справжніх реформ у цьому секторі, не дивлячись на численні звернення українських правозахисних організацій та поважних міжнародних організацій як Європейська Комісія та ООН. У своїй доповіді щодо виконання у 2008 році політики сусідства Європейська комісія акцентувала увагу на численні повідомлення про катування та погане поводження у міліції, а також безкарність правоохоронців, недостатність правових гарантій від поганого поводження у міліції та неефективність розслідування катувань. Робоча група ООН з довільних затримань в минуломуроці теж підкреслила наявність повторюваних та часто переконливих звітів про катування та інші форми поганого поводження з боку міліції по всій країні з метою отримання зізнання. Європейський суд лише за 2008 рік прийняв ряд рішень щодо порушення Україною різних аспектів заборони поганого поводження, передбаченої у статті 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Повідомлення про погане поводження з боку міліції продовжують надходити до громадських організацій. Мережею громадських приймалень Української Гельсінської Спілки з Прав Людини за 2008 рік зареєстровано 234 скарги на різні форми поганого поводження. Мабуть варто навести декілька разючих прикладів зухвальства правоохоронних органів.

Світлану Помеляйку та іншу потерпілу в Орджонікідзевському райвідділі міліції м. Харкова намагалися примусити зізнатися у крадіжці. Світлану били ногами, надягали на голову пакет, перекриваючи доступ повітря. Іншу потерпілу катували, стискуючи плоскогубцями соски грудей. Після звільнення з районного відділу лікарі зафіксували у жінок тілесні ушкодження. Проти оперативних працівників порушена кримінальна справа і вони звільнені з міліції.

Увечері 27 червня 2008 року Сергія Ушакова разом із дружиною затримали за підозрою у вчиненні вбивства і доставили до Фрунзенського районного відділу міліції м. Харкова. Протягом доби їх тримали у райвідділі без будь-якої реєстрації, і змусили Ушакова до зізнання у злочині. Лише 28 червня 2008 року, після залучення адвоката, затримання було зареєстроване. Під час допиту у якості обвинуваченого Ушаков відмовився від зізнання і заявив, що зробив його через застосування до нього тортур та погрози застосування тортур до дружини. Увечері 1 липня 2008 року прокурор Фрунзенського району м. Харкова, оглянувши верхню частину тіла затриманого і побачивши синці та подряпини, розпочав перевірку законності дій працівників міліції. Пізно ввечері, коли пан Ушаков та його дружина знаходилися в службовому кабінеті заступника прокурора Фрунзенського району м. Харкова, до кабінету увірвалися керівні особи Фрунзенського райвідділу, силоміць викрали пана Ушакова та його дружину й зникли. Тієї ж ночі працівники прокуратури в одному з кабінетів Фрунзенського райвідділу знайшли дружину пана Ушакова. Самого Ушакова було знайдено лише 2 липня 2008 року завдяки діям Управління внутрішньої безпеку ГУМВС України в Харківській області та працівників СБУ. До цього часу жодних результатів розслідування катувань та інших протиправних дій працівників міліції не отримано.

У ніч з 20 на 21 березня 2008 року в м. Житомирі працівники ДАІ жорстоко побили Валентина Колійчука, офіцера прикордонних військ, унаслідок чого він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості й майже 3 місяці провів на стаціонарному лікуванні. Після побиття, аби надати своїм діям законного вигляду, працівники міліції склали протокол про нібито вчинену Колійчуком злісну непокору працівникам міліції. Згодом Колійчук був засуджений заочно за це правопорушення Корольовським районним судом. До цього часу розслідування за скаргою потерпілого про жорстоке побиття належним чином не проводиться.

Сергія Кунцевського затримали вдень 2 жовтня 2008 року. Того ж вечора він помер у міліції від черепно-мозкової травми. Брат Кунцевського та ще одна особа, яких затримали та допитували у міліції у той же день, чули, як Сергія били у сусідньому кабінеті та бачили його ще живим, але сильно побитим. За повідомленнями, проти кількох працівників міліції порушена кримінальна справа.

Навіть ознайомлення з цими трагічними історіями супроводжується важкими емоційними переживаннями. Як же можна миритися з тим, що в наш час до таких ганебних дій вдаються ті, хто покликаний захищати громадян від різного роду посягань? Щороку через СІЗО проходить півмільйона людей. У 2008 в українських слідчих ізоляторах померли 15 заарештованих. Непрофесійність та безконтрольність української міліції перетворюють правоохоронні органи в одну з основних загроз безпеці громадян.

Поширення катувань підтверджується і практикою діяльності Управління моніторингу прав людини в діяльності МВС (УПДМЛ), втім розслідування випадків катувань та поганого поводження з боку міліції залишається загалом неефективним через нездатність, в першу чергу, органів прокуратури провести своєчасне, ретельне та неупереджене розслідування заяв про катування. Минулого року за тортури не покарали в Україні жодного правоохоронця, при тому, що факти катувань відомі в тому числі й Генпрокурору. У зв’язку з відсутністю суду писяжних говорити про судовий контроль чи контроль громадськості також не приходиться.

В той же час рецепти подолання цього ганебного явища відомі. Реформування кримінального і процесуального законодавства та проведення судової реформи задля запровадження суду присяжних, створення при слідчих ізоляторах незалежних медичних комісій, встановлення термінів перебування у СІЗО – це заходи, які лежать на поверхні і які вже давно пройшли обговорення в експертному середовищі та отримали громадське схвалення. Неодноразово парламент був, навіть, близьким до прийняття відповідних законів. Однак, будь які спроби реформування правоохоронної системи наполегливо блокуються групами інтересів, які на перше місце ставлять зміни заради встановлення політично-кланового контролю над силовими структурами.

Слід відзначити деякий прогрес у намаганні керівництва правоохоронних органів вирішити цю проблему, втім щоб говорити про справжні зміни потрібно посилити громадський тиск на органи державної влади та політиків.

З метою закликати суспільство, а особливо молодь, до більш активного відстоювання своєї позиції спільними зусиллями огранізаторів акції «День Тиші – Музиканти проти насильства» 3 листопада цього року у Львівському Палаці Мистецтв будуть проводитися наступні заходи:

1. Прес-конференція присвячена проблемі незаконного застосування насильства правоохоронними органами за участю музикантів, які прийматимуть участь у фестивалі, та представників правозахисних організацій, серед іншого голови правління УГСПЛ Аркадія Бущенка, який також представляє Харківську правозахисну групу, яка спеціалізується на наданні допомоги потерпілим від катувань.

2. Дебати «Застосування тортур до злочинців є виправданим» за участю дебатних команд зі всієї України та музикантів фестивалю. Дебати – це рольові інтелектуальні змагання, в яких одна команда аргументовано доводить певну тезу, а інша – опонує їй. Дебати не передбачають вироблення єдиної пропозиції, а дозволяють кожному розглянути проблему з різних сторін та зробити свої власні висновки.

3. Перегляд фільму «Врятувати рядового Міхєєва / Save Soldier Mikheev».

Режисер:  Євгєній Сумін, народився 1967 року в Казахстані. Режисер документального кіно і ТБ, оператор, член Гільдії неігрового кіно і телебачення. Випускник школи режисерів документального кіно «Реальний час» (2005). Активно співпрацює з теле- і незалежними студіями.

Сценарій: Владімір Гєрчіков

Оператори: Андрєй Балакін, Віктор Єркін,  Алішер Хамідходжаєв

Монтаж: Євгєній Сумін

Рядовий міліціонер Міхєєв став жертвою своїх колег. Його звинувачували в злочині, якого він не скоював, катували, і Міхєєв викинувся з вікна і став інвалідом. Майже десять років він шукав справедливості. Врешті, Страсбурзький суд визнав Міхєєва жертвою, а Росію – відповідачем. Фільм знімали того дня, коли вся країна на чолі з президентом святкувала день міліції.

4. Виставка тематичних карикатур.

5. Конкурс фоторобіт.

6. Збір доброчинних пожертв для правової допомоги потерпілим від катувань.