Інтерв‘ю з Мартою Болкун, вокалісткою гурту Houston

Учасники Houston прийшли з різних гуртів – що об’єднало вас в одну команду?

В першу чергу давні зв‘язки, адже зі Святом та Данилом я знайома вже дуже давно. А вирішальним об‘єднавчим фактором все таки стали схожі смаки в музиці і спільне бачення того, що ми хотіли грати. Словом, одні й ті ж кумири в нас)))))

Чи легко було, за таких умов, знайти свій стиль?

Стиль… не можу сказати, що ми його вже знайшли. Мабуть ми його шукаємо і шукати будемо довго, бо в цьому, здається, і є все задоволення від музики, коли ти весь час випробовуєш звучання. Ми знаємо свій приблизний напрямок, але не відкидаємо змін. На початку важко не було, ми добре знались)))

Що надихає вас на творчість? Відомо, що якийсь час гурт існував напіввіртуально. Чи протягом того часу творчий процес також призупинився?

Ми існуємо два роки, за цей час ми не робили жодної паузи. В нас був період, коли ми трохи обмежились репетиційною, не виступали, але це пішло нам на користь, ми багато чого зробили,- можна сказати, сублімували всю свою енергію в творчість. Це так голосно звучить)))) А «що нас надихає»? Надихає те, що ми всі – емо, особливо Свят (гітарист)))))))))

З якими найбільшими труднощами зіштовхнувся гурт намагаючись підкорити масового слухача?

Початок – це завжди важко, не мені вам казати)). Ось, наприклад, це питання в мене викликало труднощі, сиджу і думаю)))

Подейкують, що ви маєте на меті підкорити столицю. Як відбувся ваш останній виступ в кивському клубі “44” – чого ви очікували від нього, чого хотіли досягнути цим концертом?

Покажіть мені львівського музиканта, який не хоче підкорити столицю. Більше того, він ще й хоче підкорити столицю не лише України))) Не таємниця, що в Києві можливостей більше, але там і вимог більше. Виступ в 44 – це було шалене задоволення для всіх нас, сподіваюсь, що і для слухачів. Там була дуже приємна публіка, словом, було класно. Нас там почули – це не є погано, погодьтесь))

Після тривалої концертної перерви, цікаво який матеріал ви представили слухачеві, якою була реакція публіки і які висновки для свого майбутнього ви зробили з цього виступу?

Ми зробили нашу музику більш танцювальною, ритмічною. Зараз ще працюємо над електронними ефектами в звучанні. Реакція публіки була на диво рівномірною. На кожну пісню люди реагували однаково жваво, аж було подумали, що кожна пісня їм подобається))) Багато чого почерпнули для себе, висновки зробили, проводимо роботу над помилками)

Чи плануєте переїжджати до Києва?

Наразі такої потреби немає…там страшно, там машини швидко їздять)))

Як виглядають справи із підготовкою нового матеріалу та записом платівки?

Уфф, це важке і болюче питання. Матеріалу на даному етапі достатньо, але з платівкою ще не поспішаємо. Можливо запишемо EP для початку.

Чи ви вже бачите шляхи як знайти своє місце на українській музичній сцені і заіснувати в музичній індустрії? На які компроміси ви готові піти щоб музикування перетворилося на професію?

Щоб знайти своє місце на будь-якій музичній сцені, потрібно грати якісну хорошу музику. Над цим і працюємо. Готові на компроміс із лінню, – що ще може стати перепоною?))

Які відчуття у вас викликає акустичний формат фестивалю “Тихо!”, у чому для вас особливість акустичного виконання?

Чесно кажучи, ми разом з вами себе вперше почуємо в акустичному варіанті. Мабуть після фестивалю детальніше зможемо пояснити свої відчуття. Думаю, це буде чуттєво, емоційно… хай би так було)))

Слухати:

[audio:http://www.uaav.net/multimedia/houston_give.mp3]

Завантажити музику:

Houston “Give” МП3